“Теплий прихисток”

 

Побутова культура пост-радянських міст являє собою достатньо специфічний культурологічний феномен, який зав’язаний на певному типі ментальності, тривалому розриві із традиціями життя в місті, втручанням людини в уже запроектовані міські структури та відсутністю масової освіти в сфері візуальної культури. “Теплий прихисток” досліджує такі візуальні атрибути пост-радянського міста як “утеплення” (“євроутеплення”) та “пристройка” (до подібної структури важко примінити категорію “прибудова” або ж “розширення”, тому для позначення використовується суржикова версія, - як один із варіантів походження, пристройка – це те, що переноситься із практик життя в сільській місцевості в міське серидовище після переїзду до нього).

            Утеплення та пристройка являють собою глибоко індивідуальне трактування особистого комфорту, візуальної краси та соціального статусу, тому вони широко персоніфіковані та ніби змагаються в протиставленні себе буденності життя спального району пост-радянського міста, поступово перетворившись на невід'ємну його складову. Так як життя на ройоні дуже архаїчне та первісне, то архітектурні над-структури, які люди створюють в його межах, теж зав'язані на певній ритуальності та первісності, хоча самі ці над-структури часто прагнуть візуалізувати сАме образ комфортного успішного життя, який культивується в певній соціальній групі, але через відсутність освіти в сфері трансформації міських об'єктів, майже завжди перетворюється на сентиментальний або ж агресивний кітч. Утеплення та пристройка одночасно матріархальні та патріархальні: їх структура виражено патріархальна (пацанська), а кольорове оформлення матріархальне й тяжіє бути формою різнокольорового емоційного кітчу. Ці міські над-структури одночасно брутальні та ніжні й в кінцевому випадку прямують до створення образу теплого гнізда (печери), прихистку, який можна розглядати як досягнення (будівництво цих над-структур потребує чималих ресурсів) або ж протиставлення їх беспросвітності пост-радянської буденності.

 

 

"A warm shelter"

 

             Domestic culture of post-Soviet cities is quite specific cultural phenomenon that  is tied to a certain type of mentality, prolonged rupture with the traditions of  city live, human interventions into urban structures and the lack of mass education in the field of visual culture. "A warm shelter" explores such  visual attributes of a post-Soviet city as a "warming" ("euro-warming") and "enlargement", ukr: pristroyka (as one of the options of origin, enlargement is transferred from the practices of villarge living into a city space after moving to it).

              Euro-warming and enlargement are deeply personal interpretations of personal comfort, visual beauty and social status, so they are widely personified and even competing as an opposition to routine life in the sleeping districts of a post-Soviet city, gradually becoming an integral part of it. Since the hood life is very archaic and primitive, the architectural structures that people create within it are tied to a particular rituals and quite primitive too, though most of these structures often tend to visualize exactly comfortable image of a successful life that is cultivated in a particular social group, but because of lack of education in the field of transformation of urban spaces, almost always that turns into a sentimental kitsch or aggressive kitsch. A warming and enlargement are both matriarchal and patriarchal: they express a patriarchal structure and the color schemes are tend to be matriarchal and emotional form of colorful kitsch. These urban structures bound to create an image of a warm nest (cave), shelter, which can be considered  as an achievement (construction of these additions requires a lot of resources), or an opposition to a blackout of a post-Soviet everyday life.